
В Україні нерухомість після смерті власника може дістатися спадкоємцю за заповітом, навіть якщо доглядом за померлим роками займався інший родич. Однак закон дозволяє за певних обставин оскаржити заповіт через суд, а також вимагати компенсації витрат на лікування, утримання та догляд за спадкодавцем.
Після смерті людини між родичами нерідко виникають суперечки щодо розподілу спадщини. Особливо складною може бути ситуація, коли один із членів родини тривалий час доглядав за власником житла, купував ліки та оплачував лікування, але квартиру за заповітом отримала інша людина.
Українське законодавство передбачає право власника самостійно визначати, кому дістанеться його майно після смерті. Тому сам факт догляду за родичем не гарантує отримання квартири або іншої нерухомості у спадщину.
Водночас заповіт можна оскаржити, якщо існують передбачені законом підстави. Зокрема, стаття 1257 Цивільного кодексу України дозволяє визнати його недійсним, якщо волевиявлення спадкодавця не було вільним або не відповідало його справжній волі.
Недійсним також є заповіт, складений особою, яка не мала права його складати, або з порушенням законодавчих вимог щодо форми та посвідчення документа.
Окремою підставою для судового спору може стати стан здоров’я спадкодавця на момент підписання заповіту. Якщо людина через хворобу не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, це може мати значення для вирішення справи.
Проте такі обставини необхідно довести. Суд може досліджувати медичні документи, свідчення про обставини складання заповіту та висновки посмертної судово-психіатричної експертизи.
Самого твердження про те, що один родич доглядав за померлим, а інший отримав квартиру, недостатньо для скасування заповіту. Рішення залежить від наявності юридичних підстав і доказів, які підтверджують порушення.
Навіть якщо заповіт залишається чинним, людина, яка витрачала власні гроші на допомогу спадкодавцю, може претендувати на відшкодування певних витрат.
Таку можливість передбачає стаття 1232 Цивільного кодексу України. Відповідно до неї спадкоємці зобов’язані компенсувати розумні витрати, понесені іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання померлого.
При цьому закон встановлює обмеження щодо періоду, за який можна вимагати компенсацію. Витрати на утримання, догляд і лікування відшкодовуються не більш як за три роки до смерті спадкодавця.
Для повернення грошей необхідно підтвердити, що вони справді були витрачені на потреби померлої людини. Доказами можуть бути чеки на придбання ліків, квитанції про оплату медичних послуг, документи щодо оплати доглядальниці та інші фінансові підтвердження.
Водночас закон не передбачає автоматичної виплати грошей за кожну годину, присвячену догляду за родичем. Йдеться саме про обґрунтовані та підтверджені витрати.
Обов’язок компенсувати такі кошти покладається на спадкоємців. Тому людина, яка отримала квартиру за заповітом, не звільняється від передбачених законом майнових зобов’язань лише через те, що лікування та догляд оплачував інший родич.
Водночас відповідальність спадкоємця обмежується вартістю отриманого у спадщину майна. Якщо добровільно домовитися про компенсацію не вдається, питання відшкодування витрат можна вирішувати в судовому порядку.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





