Під пісками найбільшої пустелі Китаю геологи знайшли два великі джерела підземної води. Відкриття може допомогти забезпечувати водою посушливий Сіньцзян та підтримати масштабну боротьбу з наступом пустелі.

Нові джерела виявили під пустелею Такла-Макан у межах спеціального проєкту з пошуку водних ресурсів. Роботи веде регіональне геологічне бюро Сіньцзян-Уйгурського автономного району.

Одне з джерел розташоване біля південної околиці пустелі, у селищі Андір повіту Міньфен. Друге геологи знайшли значно далі від населених районів — на південь від гір Мазартаг у глибині Такла-Макану.

Разом із пошуками підземних запасів дослідники вже побудували випробувальну станцію для використання солонуватої води. У ній концентрація солі вища, ніж у прісній воді, але нижча, ніж у морській.

Таку воду планують використовувати передусім для зрошення та боротьби з опустелюванням на околицях Такла-Макану. Це дозволило б менше витрачати обмежені запаси прісної води.

Солонувату воду дослідники розглядають як ресурс, який досі використовували недостатньо. Вона потенційно придатна для вирощування солестійких сільськогосподарських культур, хоча для частини потреб її доведеться опріснювати.

Ще одним можливим напрямом називають охолодження центрів обробки даних, зокрема інфраструктури, необхідної для роботи систем штучного інтелекту. Такі об’єкти потребують значної кількості води.

Відкриття має особливе значення через розміри та умови Такла-Макану. Пустеля займає приблизно 337 600 квадратних кілометрів — територію, співставну за площею з Німеччиною.

Такла-Макан також є другою за величиною пустелею з рухомими пісками у світі. Через величезні дюни та суворий клімат її називають «морем смерті».

При цьому припущення про колосальні запаси води під пустелею з’явилися задовго до нинішнього відкриття. У 2015 році дослідники повідомили, що під Таримським басейном може існувати величезний резервуар підземної води.

За тодішніми оцінками, його потенційний обсяг перевищував сукупний обсяг п’яти Великих озер Північної Америки. Нинішні знахідки стали результатом подальших пошуків водних ресурсів у цьому регіоні.

Китай паралельно вкладає значні ресурси в стримування розширення пустелі. Навколо Такла-Макану створили зелений пояс із дерев і чагарників, покликаний зупиняти рух пісків.

У 2024 році кільце навколо пустелі замкнули після завершення останньої ділянки. Загальна довжина зеленого поясу сягнула приблизно 3050 кілометрів.

У проєкті використовують не лише рослини. Сонячні панелі також допомагають стримувати пісок, одночасно виробляючи електроенергію.

Захисний пояс має зменшувати наслідки піщаних бур і захищати транспортну та іншу інфраструктуру регіону. Наявність додаткових джерел води може полегшити підтримання таких насаджень у надзвичайно посушливому кліматі.

На околицях Такла-Макану Китай також розвиває сільське господарство. Зокрема, у місті Кунью на південній межі пустелі створили господарство з вирощування пустельної пшениці.

Саме для подібних проєктів солонувата підземна вода може стати додатковим ресурсом. Дослідникам тепер належить визначити, в яких масштабах її можна використовувати без виснаження запасів і шкоди для місцевих екосистем.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover