Крики, покарання та довгі пояснення під час дитячої істерики можуть лише посилити емоційне напруження. Психологиня радить починати з короткої фрази «Я бачу, як ти засмучений», а правила та наслідки обговорювати вже після того, як дитина опанує емоції.

Психологиня Емі Кінкейд Тоді пояснює, що під час сильного емоційного сплеску дитині важко раціонально мислити та контролювати імпульси. Тому вимога негайно заспокоїтися часто не дає бажаного результату.

Реакція залежить і від віку. Дошкільнята можуть кричати або лежати на підлозі, дев’ятирічна дитина — говорити про «найгірший день у житті», а підліток — грюкнути дверима чи замкнутися в собі.

У момент найсильніших емоцій психологиня не радить читати нотації або намагатися докладно пояснити дитині, чому вона поводиться неправильно. Спочатку потрібно допомогти їй повернути контроль над емоціями, а розбирати ситуацію вже пізніше.

Звичне «Заспокойся!» нерідко відображає стан не лише дитини, а й самого дорослого. Крики в магазині чи іншому громадському місці можуть викликати в батьків роздратування, збентеження та бажання якнайшвидше припинити сцену.

Замість цього Тоді пропонує сказати: «Я бачу, як ти засмучений/засмучена». Так батьки дають зрозуміти, що помітили емоції дитини, але це не означає, що вони погоджуються з її поведінкою або поступаються їй.

Одразу після цього можна встановити межу. Наприклад, залишити свою попередню відповідь незмінною, водночас давши дитині зрозуміти, що дорослий залишається поруч.

Ще один підхід полягає в тому, щоб допомогти дитині назвати те, що вона відчуває. Здатність описувати емоції словами пов’язують із кращою емоційною регуляцією, хоча сама назва почуття не здатна миттєво припинити істерику.

Зі старшими дітьми психологиня радить уникати категоричних тверджень про їхній стан. Можна сказати «Я знаю, що це розчаровує» або припустити: «Схоже, тобі було ніяково?» — і дозволити дитині самій пояснити свої почуття.

Контролювати власну реакцію потрібно й дорослим. Якщо у відповідь на крик дитини батьки починають говорити ще голосніше та швидше, напруження може лише зрости.

За словами Тоді, батькам не потрібно залишатися абсолютно спокійними — достатньо бути спокійнішими за дитину. Вона радить знизити голос, говорити повільніше та використовувати короткі фрази замість довгих повчань.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover