Постійні повітряні тривоги, нічні атаки та очікування нової небезпеки виснажують навіть тоді, коли людина зовні продовжує працювати й виконувати повсякденні справи. Коуч Ольга Грицик радить не намагатися повністю позбутися страху, а використати його як сигнал до конкретних дій.

Перший крок — запитати себе, чи можна щось зробити з тим, чого ви боїтеся. Страх має практичну функцію: він попереджає про ризик і змушує готуватися.

Якщо конкретна дія є — її варто виконати. Якщо ж усе можливе вже зроблено, постійне прокручування найгірших сценаріїв лише виснажує.

Другий принцип — не плутати план із прогнозом. Неможливо точно знати, скільки триватимуть обстріли чи нестабільність, але можна заздалегідь продумати свої дії на випадок, якщо ситуація затягнеться ще на кілька днів, тиждень або довше.

Такий підхід повертає хоча б частину відчуття контролю. Замість питання «коли це закінчиться?» з’являється інше — «що я робитиму, якщо це триватиме далі?».

Ще одна порада — перевіряти, чи з’явилася нова інформація. Якщо нічого не змінилося, повторне обдумування тієї самої загрози не допомагає знайти нове рішення.

Те саме стосується нескінченного читання новин. Корисно запитувати себе, чи змінює ця інформація ваші дії.

Якщо так — її варто врахувати. Якщо ні, чергове оновлення стрічки може лише посилити тривогу.

Окремо Грицик радить не відмовлятися від щоденних планів і звичних справ. Рутина створює хоча б невелику частину передбачуваності в умовах, коли навколишня ситуація постійно змінюється.

Водночас самодопомога має межі. Якщо людина тривалий час не може спати, працювати, зосереджуватися, постійно очікує небезпеки або переживає панічні атаки, варто звернутися по професійну допомогу.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover